тел. 067-465-49-09

тел. 067-465-49-59

FORBES: Обробляти власне поле: з топ-менеджерів − у власники

Forbes.ua: Що робити управлінцю, в якому прокинувся підприємницький дух: 5 історій успіху

Герої Forbes своїм прикладом підтвердили: це зовсім не страшно. Ми зібрали п’ять історій топ-менеджерів, які втомилися розвивати чужі компанії й заснували власні.

Юрій Давидов

Власник компанії Apollogroup. У минулому − голова правління групи «Креатив».

Ігор Чекачков для Forbes Україна

Юрій Давидов 12 років працював у групі «Креатив» Станіслава Березкіна. Він каже, що, звільнившись влітку 2014-го і заснувавши власний бізнес, немов вийшов із теплиці. «Я став вільнішим. Сам собі начальник і ні перед ким не звітую», − підкреслює 39-річний Давидов.

Заснована ним Apollogroup займається експортом соняшникової олії і зерна. Перші контракти компанія, в штаті якої 30 осіб, уклала в грудні 2014-го. Незважаючи на економічну кризу, менше ніж за півроку новий трейдер досяг значних обсягів продажів − $20 млн на місяць. У чому секрет? З «Креативу» Давидов пішов не тільки з великими зв’язками і багатим досвідом, але і з 10-ма висококласними фахівцями.

За Давидовим надійно закріпилася репутація одного з найефективніших менеджерів в агробізнесі. Те, що компанія «Креатив» увійшла до трійки лідерів олійно-жирової галузі з виторгом понад $700 млн, багато в чому його заслуга. Засновник і мажоритарний акціонер «Креативу» Березкін з 2006 року активно займався політикою, довіривши розвиток бізнесу Давидову. З часом найманий менеджер отримав 11% акцій компанії. Він і зараз є міноритарним акціонером «Креативу».

У компанію Березкіна Давидов прийшов у 2002-му. До цього він, випускник Кіровоградського інституту с/г машинобудування, кілька років займався власним бізнесом − постачав селянам області дизельне паливо, а потім продавав сільгосппродукцію, якою вони з ним розраховувалися. Коли ж розраховуватися стало нічим, у власність Давидову перейшло аграрне підприємство з 3000 га землі. Молодий підприємець зацікавив Березкіна. «У Кіровограді всі один одного знають − складно залишитися непоміченим», − каже Давидов. Його запросили в «Креатив», оборот якого тоді не перевищував $2 млн. Компанія мала олійно-екстракційний завод і добудовувала завод модифікованих жирів. Давидов прийняв пропозицію Березкіна, продав новому босу агрофірму і до 2006 року обіймав посаду фінансового директора групи «Креатив». «У нас зі Станіславом Семеновичем був чудовий тандем, − підкреслює Давидов. − Ми прекрасно з ним розуміли один одного, в наших характерах є частка авантюризму, він завжди був моїм союзником, іноді − єдиним».

Із 2006 року українські агрохолдинги стали залучати гроші портфельних інвесторів − шляхом приватних розміщень чи IPO на західних біржах. Їх приклад надихнув Давидова, і він ініціював підготовку холдингу до публічності. У листопаді 2007-го компанія успішно провела private placement. Серед іноземних портфельних інвесторів група розмістила 23,4% акцій, отримавши за це $30 млн. А весь «Креатив» інвестори оцінили у $128 млн.

«У публічній компанії має бути людина, яка її представляє, перша особа, − зазначає Давидов. − Станіслав Семенович був зайнятий політикою, його син Максим був ще молодим (тоді йому було 27 років − Forbes) і не мав досвіду». Такою людиною став Давидов − він зайняв пост CEO. «Я ніколи не дивився на «Креатив» з позиції менеджера, для мене це завжди була моя компанія, інакше б так не працював, − пояснює Давидов. − Я відпрацював 12 років практично без вихідних і відпусток». Гроші, залучені в ході private placement, Давидов інвестував у будівництво олійно-екстракційного заводу потужністю переробки 621 000 т соняшнику на рік. Компанія подвоїла виробництво. Все складалося якнайкраще. Чому Давидов пішов із «Креативу»?

З 2010-го в бізнесі Березкіна став активно брати участь син Максим. Давидов зазначає, що вони по-різному бачили подальший розвиток компанії. «Я хотів побудувати великий публічний міжнародний холдинг, розмістити більшу частину акцій на західній фондовій біржі і максимально відділити акціонерів від операційного управління», − пояснює Давидов. А от Березкіни хотіли, щоб компанія залишалася сімейною. «Станіслав Семенович на якомусь етапі перестав бути моїм союзником», − констатує колишній СЕО «Креативу».

«У компанії я отримав гарний досвід, зв’язки і знання, − розповідає Давидов. − Зараз мені не складно розвивати новий бізнес: я знаю всіх закордонних покупців аграрної продукції, банки, які дають торгове фінансування, продавців олії та зерна». Вихід із компанії, якій він присвятив 12 років життя, − важке моральне випробування. Але в цілому звільнення пішло йому на користь. «Мені цікаво керувати бізнесом, який росте на 30% на рік. Коли компанія зупиняється в розвитку − це не для мене», − констатує Давидов.

Оксана Просоленко

партнер компанії «Каліпсо», засновниця компанії Tate Management. У минулому − директор з розвитку бізнесу компанії Avangardco IPL.

Оксана Просоленко не може працювати в тихій гавані

Виверження ісландського вулкана Ейяф’ядлайєкюдль у квітні 2010-го зблизило команду менеджерів агрохолдингу «Авангард». Небо над Європою закрили. Не потрапивши на рейс Амстердам − Лондон, група директорів на чолі з власником компанії Олегом Бахматюком їздила по європейських містах на автобусі. Найбільший в Україні виробник яєць і яєчних продуктів «Авангард» готувався до IPO.

Відкладати роуд-шоу через виверження вулкана Бахматюк не збирався. «Навіть Bloomberg писав: українська делегація пробивається до інвесторів незважаючи ні на що, − згадує екс-директор з розвитку бізнесу компанії «Авангард» Оксана Просоленко. − Робочі наради ми проводили прямо в автобусі». Їздили не дарма: у травні 2010-го «Авангард» розмістив 22,5% акцій на Лондонській фондовій біржі, отримавши близько $208 млн. «Ми повернулися в Київ переможцями», − згадує Просоленко.

Вона пропрацювала в «Авангарді» шість років. У компанію прийшла в 2007-му на позицію маркетинг-менеджера, але дуже швидко виросла до директора з розвитку бізнесу. Одним із головних її проектів була підготовка компанії до розміщення. «Після IPO зник адреналін, почався етап затишшя, мені стало нудно», − згадує Просоленко. Вона зізнається, що ефективно може працювати, тільки коли є виклики й необхідність долати перешкоди.

Першим викликом у кар’єрі Просоленко, юриста за освітою, було залучення до агробізнесу. У 2005 році вона влаштувалася аналітиком в асоціацію «Союз птахівників України». «Потрібно було оцінювати ринок яєць, я навіть до цього уявити не могла, що яйця виробляються у промислових масштабах», − згадує Оксана. Однак її тягнуло до виробництва.

У 2006-му Просоленко запросили на роботу в компанію «Бориспіль Агро Трейд» Бориса Бєлікова. Пропрацювавши там рік маркетологом, вона влаштувалася в холдинг «Авангард», який швидко зростав і вже тоді був лідером галузі. «Такої згуртованості та командної роботи, як під началом Олега Романовича (Бахматюка − Forbes), я ніде не зустрічала, − ділиться Просоленко. − Він завжди говорить і думає в майбутньому часі. У нього я навчилася прогнозувати ситуації, бачити картину цілком, орієнтуючись по дрібних і непомітних для більшості деталях».

Остаточне рішення піти з «Авангарду» Просоленко прийняла в 2013-му, коли навчалася за програмою Agro MBA в Києво-Могилянській бізнес-школі. «Я зрозуміла, що мені потрібно змінити картинку», − розповідає вона. Просоленко на місяць поїхала в Англію − проходити мовний курс. В Україні вона, фахівець із дев’ятирічним стажем роботи в агробізнесі та дипломом MBA, кілька місяців не могла знайти роботу − не було вакансій, які відповідали її рівню кваліфікації. Тоді Оксана вирішила почати власний бізнес.

Створена Просоленко в 2014 році компанія Tate Management консультує українські агрохолдинги з питань, що стосуються виходу на закордонні ринки. Серед клієнтів − виробник соняшникової олії група «Креатив», агрохолдинг «Сварог» і низка транснаціональних компаній. Ще з часів роботи в «Авангарді» Просоленко зрозуміла, що найбільш перспективний для української сільгосппродукції ринок − азіатський. Про те, як налагодити постачання в Китай, вона й розповідає клієнтам. Просоленко перевіряє свої рекомендації на практиці.

Компанія «Каліпсо», партнером якої Оксана стала на початку 2015-го, експортує в Китай рослинні олії та олійні культури. Продукцію трейдер купує в середніх за розміром компаній, таких, наприклад, як «Оліяр». «Мені подобається працювати з невеликими компаніями − вони гнучкіші й більш адаптивні, ніж великі», − пояснює підприємець. У майбутньому Просоленко хоче освоїти африканський ринок.

«Найманий менеджер захищений, йому не потрібно приймати зайві рішення, ризикувати, − каже підприємець. − А я завжди дивилася далі, за горизонт».

Віталій Завадський

Співвласник компанії «Агросолюшнс». У минулому – її директор.

Заснувати свій бізнес Віталієві Завадському допомогла співпраця з McDonald’s

Олександр Ласкін для Forbes Україна

1999 року випускник німецького університету Ваєнштефан Віталій Завадський потрапив на виробничу практику в концерн OSI (Німеччина), який є партнером компанії McDonald’s. Після практики повернувся в Україну. «Я ніколи не ставив перед собою мету залишитися за кордоном, – каже він. – Тут я можу бути Віталієм Станіславовичем, якщо захочу. А в Німеччині завжди буду іноземцем».

В Україні Завадський влаштувався фінансовим менеджером у компанію з виробництва замінників молока і кормових добавок Inntaler – дочірнє підприємство концерну Meggle. За п’ять років підвищився до фінансового директора.

2005-го Завадському зателефонував керівник його практики з Німеччини і повідомив, що концерн OSI побудував в Україні завод з виробництва гамбургерів. Американці шукали людину, яка б очолила підприємство, що забезпечує завод яловичиною. В Україні на той момент не було сировини, яка відповідала б стандартам McDonald’s. «Для приготування гамбургера необхідне м’ясо з певною кількістю жиру – 16–18%», – пояснює Завадський. Американці створили спеціалізоване тваринницьке підприємство «Агросолюшнс». Завадський став директором. Починали з 500 корів, через рік поголів’я збільшилося удвічі.

2006-го Завадський запропонував інвесторам створити компанію, яка вироблятиме корми для великої рогатої худоби. Завадському надали 200 000 євро кредиту. На ці гроші разом із німецьким партнером Хартмутом Шимечеком він створив компанію «Максфарм», яка спеціалізувалася на рослинництві. Це підприємство повністю забезпечувало «Агросолюшнс» кормами.

2013 року McDonald’s вирішив завозити яловичину з Бразилії. Підприємство з відгодовування худоби стало непрофільним. А в середині 2014-го, після того як на сході почалися військові дії, іноземці вирішили продати ці активи. Першим претендентом на купівлю «Агросолюшнс» став Завадський. «Я знав компанію зсередини, тому запропонував адекватну ціну», – каже він. Переговори тривали недовго. Уже на початку 2015 року концерн OSI продав 50% акцій «Агросолюшнс» німецькій L&K GmbH і «Максфарм».

Утім, особливих змін після зміни статусу Завадський не відчув. «В Україні я працював самостійно. Керівництво перебувало за кордоном, і мені давали карт-бланш у рамках бюджету», – констатує підприємець.

Роман Лещенко

Власник компанії «Агродар», засновник консалтингової компанії «Український аграрний центр». У минулому – юридичний радник холдингу OSD Group.

Роман Лещенко відмовився від юрпрактики і продовжив справу батьків

Володимир Герасимов для Forbes Україна

До сільськогосподарської праці майбутній бізнесмен Роман Лещенко звик із дитинства – у його батьків була ферма і 700 га землі в Черкаській області. Вони вирощували пшеницю і ячмінь. Лещенко не хотів зраджувати сімейні традиції і планував поступити в Уманський аграрний університет. Але останнього моменту передумав і пішов вчитися на юриста в КНУ імені Тараса Шевченка.

Із 2007-го працював у компанії OSD Group, де швидко просунувся службовими сходами – від стажера до головного юридичного консультанта холдингу. «Я супроводжував великі податкові спори», – розповідає Лещенко. Приблизно 2011-го зрозумів, що його тягне до фермерства. Крім того, сільське господарство показало себе як найстійкіша галузь економіки під час фінансової кризи та в посткризовий період.

Зароблені гроші він інвестував у агрофірму батька «Агродар» – вирішив повернутися в сімейний бізнес уже не на правах сина, а на правах партнера. Лещенко збільшив земельний банк до 3000 га, купив нову техніку, побудував елеватор, налагодив продаж зерна великим трейдерам. «Ми напряму працюємо з компаніями «Нібулон», Cargill і The Soufflet Group», – каже підприємець.

2013 року Лещенко зайнявся аграрним консалтингом, заснувавши Український аграрний центр. «Працюючи на когось, ти перебуваєш у рамки корпоративних правил, повноважень, – ділиться Лещенко. – Власний бізнес – це свобода, можливість творити, як художник».

Ярослав Бойко

Співвласник консалтингової фірми AgriLab. У минулому – заступник генерального директора з наукового розвитку агрокомпанії «Дружба-Нова».

Ярослав Бойко вчить аграріїв ефективного землеробства

Володимир Герасимов для Forbes Україна

У потертих джинсах, сорочці й вільному піджаку Ярослав Бойко схожий на героя голлівудської драми про суворе життя патріархальної американської провінції. «Я сам із села», – каже він. З 2004-го Бойко працював у лабораторії агроґрунтознавства в Інституті землеробства НААН. Але теоретичними дослідженнями займався недовго – 2009-го молодий науковець влаштувався в агрокомпанію «Дружба-Нова». Там за чотири роки він здобув безцінний «польовий» досвід.

Уже понад два роки Бойко – поза жорсткою корпоративною вуздечкою. 2013-го «Дружбу-Нову» купив власник агрохолдингу «Кернел» Андрій Веревський. На це придбання мультимільйонер пішов із двох причин. По-перше, «Дружба-Нова» мала пристойний земельний банк – близько 108 000 га.

По-друге, це одна з найбільш високотехнологічних агрокомпаній в Україні. Відтоді в житті Бойка все змінилося. Він неохоче згадує про події, які розгорталися після укладення угоди. Інтеграція «Дружби-Нови» в «Кернел» була важкою і болючою. Менеджмент поглиненої компанії звільнився майже в повному складі. Серед тих, хто звільнився, був і Бойко, який до цього часу став заступником гендиректора з наукового розвитку.

У компанії Бойко відповідав за впровадження прогресивних технологій і заробив репутацію найкращого в Україні фахівця із сільськогосподарських інновацій. Багато в чому завдяки цьому Бойко зміг вдало запустити власний бізнес. Заснована ним фірма AgriLab консультує аграрних бізнесменів з питань підвищення виробничої й економічної ефективності. Разом із Сергієм Гайдаєм, колишнім шефом і засновником «Дружби-Нови», свого часу Бойко об’їздив чимало агрокомпаній США, Канади, Європи. «У США консультант – важлива ланка агробізнесу. За професіональні консультації фермери платять серйозні гроші, – каже Ярослав. – У нас ніша агроконсалтингу не заповнена». Бойко і далі працює з Гайдаєм – вони партнери.

Одна з головних послуг, яку надає AgriLab, – технологічна експертиза агровиробництва. «Ми вивчаємо операційну діяльність компанії-клієнта, технологічні карти, – пояснює Бойко. – Аналізуємо слабкі місця і даємо рекомендації, як діяти ефективніше і максимально використовувати урожайний потенціал». Середня ціна агродіагностики поля – $6–7 за гектар. За словами Бойка, одержання об’єктивної технологічної інформації про поле підвищує загальну ефективність землеробства на 20–30%.

«Власний бізнес – це інший рівень ухвалення рішень і відповідальності, як фінансової, так і за кінцевий результат, – заявляє молодий підприємець. – Без цього нині мені вже просто нецікаво жити».

Журнал “FORBES” №8 , серпень 2015